ТУНГУ́СИ, ів, мн. (одн. тунгу́с, а, ч.; тунгу́ска, и, ж.). Застаріла назва евенків. Словаки везуть туристів на човнах назад сливе до самої Щавниці. Ці човни допотопної конструкції тут звуть мадярськими, але достоту такими човнами і теперечки плавають тунгуси коло Іркутська на Ангарі (Н.-Лев., II, 1956, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 319.