ТУПИ́ТИСЯ, ту́питься; мн. ту́пляться; недок. Ставати тупим (у 1 знач.); тупіти. В усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились і скошувались у чужих.. степах (Стельмах, І, 1962, 608); Щоб леза стругальних інструментів не тупилися так швидко, рекомендується одразу після правки.. постругати ними одну-півтори хвилини (Гурток «Умілі руки..», 1955, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 321.