ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися. Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (Н.-Лев., IV, 1956, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 323.