ТУРБАНИ́НА, и, ж., розм. Багато турбот, клопотів. Турбанина людська зла Обминає наші пущі; Сила божая цілюща Тут престол собі знайшла (Манж., Тв., 1955, 96); Село було Турбаї, тої турбації, турботи й турбанини повно жило (Ю. Янов., II, 1958, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 324.