ТУРБО́ТНИЙ, а, е. Неспокійний, тривожний. У сні турботному, важкому І я отак колись лежав (Фр., IX, 1952, 202); Ти [Музо] приходиш до мене, як ліки, І заспокоюєш ти серце турботне моє (Зеров, Вибр., 1966, 336); Невивчений урок породжував неприємне, турботне почуття (Донч., II, 1956, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 325.