ТУРЕ́ЛЬ, і, ж., військ. Станок для кулемета і малокаліберної гармати, що забезпечує їх обертання в горизонтальній і вертикальній площинах. Сидів [сержант] високо над ящиками аж під стелею літака, виткнувши голову в люк, в якому на турелі обертався спарований кулемет (Перв., Дикий мед, 1963, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 326.