ТУ́РСЬКИЙ, а, е, заст. Турецький. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах (П. Куліш, Вибр., 1969, 168); Він [Хмель] говорив про тисячі негод І кривд від шляхти, турського султана І хана кримського (Забашта, Вибр., 1958, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 328.