ТЯ́ЖБА, и, ж., заст. Цивільна судова справа; позов. Після смерті царя Олексія ще більше посилились своєкорисливі тяжби й суперечки бояр та дворян за владу, за землю, за селян (Іст. СРСР, II, 1957, 4); Гнат переконувався, що в судових тяжбах багатій завжди залишався правим, а бідак скривдженим (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 342.