ТЯЖКОПОРА́НЕНИЙ, а, е. Який має тяжку рану, тяжкі рани. Тяжкопоранений солдат; // у знач. ім. тяжкопора́нений, ного, ч.; тяжкопора́нена, ної, ж. Той (та), що його (її) тяжко поранено. Над полем висів тягучий стогін залишених напризволяще тяжкопоранених (Кочура, Зол. грамота, 1960, 301); Павло з санітарами виносив тяжкопоранених на шлях (Кучер, Голод, 1961, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 345.