ТЯ́ЖЧИЙ, а, е. Вищ. ст. до тяжки́й 1-7, 10. Природа води нетривала, Як і повітря легке, неспроможні падіння задержать, Скорше самі вони тяжчим речам поступаються місцем (Зеров, Вибр., 1966, 164); — Бачите, навіть ложки вирізую.. Тяжчої роботи поки що не можу потягнути (Стельмах, І, 1962, 647); Зрада супутників, прикрості слуг — що я згадувать маю? Лихо те тяжче було, аніж вигнання само (Зеров, Вибр., 1966, 335); Коли настав час вдруге його проводжати на фронт, то розлука була для неї тяжчою, ніж уперше (Гончар, Тронка, 1963, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 345.