ТІ́ЛЬНА, прикм. Яка виношує в собі плід (про корову, буйволицю, самицю лося, оленя і т. ін.). — Ударив [пастух] тільну корову, та й скинула теля (Март., Тв., 1954, 250); Теличка тільна і к великодню телятко приведе, буде коровою (Л. Янов., І, 1959, 54); — Ти гуляй тут, — сказала Оля, — а я навідаюсь до когось з корівниць.. Корови тільні на фермі, овечки, коли б лиха не сталося (Мушк., Чорний хліб, 1960, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 141.