ТІ́НЯВА, и, ж., рідко. Те саме, що тінь 1-5. Важке цебро на сталевому тросі раз у раз опускається в тіняву (Гончар, Тронка, 1963, 54), Уїтмен не міг не помітити, як тінява смутку ковзнула по її обличчю (Баш, На дорозі, 1967, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 143.