ТІ́НЯВИЙ, а, е. Те саме, що тіни́стий. Гілля простягнула Ільма тіня́ва, гігантська (Зеров, Вибр., 1966, 246); Не пройшло й десяти років, а якими розкішними та тінявими алеями вкрились вулиці молодого міста (Цюпа, Україна.., 1960, 216); Я бачу, як доброго ранку Ми входим на тінявий двір (Уп., Вірші.., 1957, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 143.