Що oзначає слово - "тіснити"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех.

1. Робити тісним, вузьким, позбавляти місця, простору те, що пролягає де-небудь. Вузьку, покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці, маленькі, темні (Коцюб., II, 1955, 124); * Образно. На захід ріку тіснило безмір’я неозорих полів пана Стадницького (Стельмах, І, 1962, 224); // перен. Позбавляти відчуття легкості, невимушеності, містячись близько біля кого-небудь, бути завадою, перешкодою для когось. Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив, тіснив (Фр., XIII, 1954, 234).

2. Наближаючись, підходячи близько, впритул, примушувати відходити, відступати з певного місця; відтісняти. І почалося полювання. Судна тіснили дельфінів на малі глибини (Наука.., 2, 1967, 20); // Примушувати (ворога) відступати, відходити з зайнятих позицій. Яничари вихопилися з рову й кинулися на козаків, що дерлись по схилу кавальєру, й почали тіснити чорноморців (Добр., Очак. розмир, 1965, 355); // перен. Обмежувати сферу розповсюдження, заміняти собою, результатами своєї діяльності. Людина інтенсивно створює нову, не бачену досі на землі штучну природу. Вона тіснить органічну природу і, ясна річ, несе із собою нову атмосферу, нове середовище (Наука.., 7, 1968, 41).

3. перен. Переслідувати, гнітити (у 2 знач.). За ту ж бо материзну її й тіснили, щоб скорійш [скоріше] із світу зійшла (Барв., Опов.., 1902, 371); Все перепробував я, щоб од серця його [Ерота] одігнати, Але зусюди мене бог невблаганний тіснив (Зеров, Вибр., 1966, 295); // Гнобити. — Панові, звісно, така річ не полюбилася. Почав нас тіснити, почав давити, — нема життя нашому братові (Мирний, І, 1954, 183).

Нужда́ (бі́дність, убо́жество і т. ін.) тісни́ть — про скрутне матеріальне становище, достатки, злидні. Мати побивалася, жалуючи їх [братів].., а вбожество ще скрутніш тіснило й давило (Вовчок, І, 1955, 309).

4. Стискати (груди, серце і т. ін.), спирати дихання, не давати, заважати вільно дихати. Понад травою стиха жар німий.. Тіснить у грудях дух і сліпить око (П. Куліш, Вибр., 1969, 401); // безос. В хаті душило, тіснило його (Фр., II, 1950, 382).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 147.