ТІСНЯ́ВА, и, ж. розм.
1. Те саме, що тісно́та́ 1, 2, 4. Ми йшли то великими вулицями, то глухими завулками, то переходили майдани, то поринали в тісняву старих закапелків (Смолич, III, 1959, 485); За стінами-перегородками.. сиділи над паперами в неймовірній тісняві заклопотані люди (Чаб., Тече вода.., 1961, 34); Відходить останній поїзд. Тіснява у вагонах (Донч., VI, 1957, 626); Він почував утому, задуху, йому здавалося, неначе щось тисне на нього з усіх боків, — почував тісняву майже фізично: ліктями, головою, грудьми (Мушк., День.., 1967, 31).
2. Тиск, давка. Раніше, коли бувало на маршах або вночі під час тісняви на переправах виникали звичайні в таких випадках сутички між їздовими різних частин, Хома тримався подалі від гріха (Гончар, III, 1959, 202); Місто! Шалений поспіх. Тіснява. Штовханина (Загреб., День.., 1964, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 149.