УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УБА́ВИТИ (ВБА́ВИТИ), влю, виш; мн. уба́влять; док., перех. Зменшувати розмір, об’єм, кількість і т. ін. чого-небудь, віднімаючи частину. — Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Барв., Опов.., 1902, 358).
Убавля́ти (уба́вити) ві́ку кому — те саме, що Укоро́чувати (укороти́ти) ві́ку (вік, життя́, заст. живота́) (див. укоро́чувати).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 351.