УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ), аю, аєш, недок.
1. неперех., перев. із спол. що. Мати якусь думку; думати, гадати. Вона [мама] уважала, що мені треба вийти на свіже повітря (Коцюб., II, 1955, 360); Андрій Бурма вважав, що він найкраще за всіх умів бігати на лижах (Донч., Ю. Васюта, 1950, 122); Ми, радянські перекладачі, прийшли до одностайної твердої думки: ми вважаємо, що переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий, — незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (Рильський, IX, 1962, 60).
2. перех., ким, чим, яким, за кого — що, за якого. Визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку. Дійшло до того, що ніхто вже Вареника не вважав і за чоловіка, а так-таки за самісінького куцого… (Мирний, І, 1949, 138); Двірський економ.. уважав Василину майже за двірську наймичку (Март., Тв., 1954, 64); Участь в збірнику наших кращих молодших письменників я уважаю дуже і дуже бажаною (Коцюб., III, 1956, 220); [Руфін:] Я б за щастя вважав, якби ти в мене оселився (Л. Укр., II, 1951, 357); Вранці, перед сніданком, примусили її випити якийсь гіркий чай. З цього дізналася Дарка, що її вважають за хвору (Вільде, Повнол. діти, 1960, 4); Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою, людиною, для якої почуття обов’язку понад усе (Гончар, Тронка, 1963, 309); Вважаю неможливим, як дехто цього вимагає, щоб автор поетичного перекладу, отже й сам поет, цілком забув про себе, цілком підкорився індивідуальності іншого поета (Рильський, IX, 1962, 21); Гуро не вважав за потрібне відповідати на таке глузливе запитання (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 104).
3. неперех. Спостерігати, уважно дивитися з якоюсь метою або обирати що-небудь предметом своєї уваги. Він [Олекса] догадався, що се його власні сини, вернув до них і велів їм іти під ліс і уважати, щоб товариші несподівано не надійшли (Фр., VIII, 1952, 203); — Паскудна трава! — буркнув Яким, — паскудна трава! Треба буде при волочінні уважати, аби й корінчика не лишилося (Кобр., Вибр., 1954, 45); Дід посадив його [Петрика] на коліна і уважав, аби в печі горшки не позбігали (Черемш., Тв., 1960, 34); // на кого — що, діал. Слідкувати за ким-, чим-небудь. [Публій:] ..Воно то правда, що жінці, ще й матроні, випадає на кожний крок свій уважати пильно (Л. Укр., III, 1952, 171).
4. неперех., на кого — що. Зважати на кого-, що-небудь, надавати значення чомусь, рахуватися з ким-, чим-небудь. Не вважай на врожай, а жито сій,— то хліб буде (Укр.. присл.., 1955, 98); Косаря уночі Зострічають [зустрічають] сичі, Тне косар, не спочиває, Й ні на кого не вважає, Хоч і не проси (Шевч., І, 1951, 394); — До французької мови і до музики добре і я бралась; до танців тож.. На се вже кожен уважає, кожен і похвалить (Вовчок, І, 1955, 104); Князь Ігор очі до зеніту звів І бачить: сонце під покровом тьмяним; Далека Русь за обрієм багряним, І горе чорний накликає Див. Та не вважає князь на віщий спів (Зеров, Вибр., 1966, 51); [Лизогуб:] Нам потрібен такий гетьман, що об’єднає увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (Корн., І, 1955, 210); // Брати до уваги, враховувати щось. — Уважай, яка мати смутна, та й у якій вона тривозі… (Вовчок, І, 1955, 207); Корабелю, вважай, знову помчать тебе В море хвилі буйні… Що ти?.. Вертай назад (Зеров, Вибр., 1966, 268); — Уважай, найбільше можна заробити у німців-колоністів, але ті й силу твою вибиватимуть, мов горстку конопель (Стельмах, І, 1962, 472); // Пильнувати, бути обережним, уважним. Місцями остерігав Олекса Якима, щоби уважав і не впав до якої ями (Ков., Світ.., 1960, 25); [Бабуся:] Вважайте, крихотки [каченятка], вважайте! Як лиса вгледите, — втікайте! (Олесь, Вибр,, 1958, 476); // діал. Слухати, бути уважним. — Але-бо ти, Грицю-небоже, нічого не вважаєш, — крикнув на нього професор і покрутив його за вухо (Фр., II, 1950, 58); — Слухайте ж, — говорив далі Стрибог, — та нехай же мені ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Март., Тв., 1954, 136).
Не вважа́ючи на що — не звертаючи уваги на щось, не рахуючись з чимось. Він.. наговорив синам сім мішків гречаної вовни, не вважаючи на святу п’ятницю (Н.-Лев., II, 1956, 266); Не вважаючи на все, що було, у неї [Левантини] в серці завсігди жевріла іскра кохання до Романа (Гр., II, 1963, 285); Уважа́ючи на що — беручи до уваги, враховуючи щось. [Префект:] Я ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні (Л. Укр., III, 1952, 455); Уважаючи на гармидер бойовий, що стояв над берегом озера, вершники під’їхали занадто близько й почали розглядати мури й окопища (Стар., Облога.., 1961, 60); Уважа́й сам (сама́); Уважа́йте самі́ — зважай, вирішуй сам (сама), зважайте, вирішуйте самі. Чи добра кобила? — Вважайте самі (Сл. Гр.); Як уважа́єш (уважа́єте) — вживається у відповіді з відтінком перестороги, має значення: як хочеш (хочете). [Саня:] Та ходи ж і ти, Любочко! [Любов:] Ні, я не можу. [Саня:] Ну, як уважаєш… (Л. Укр., II, 1951, 53).
5. у знач. вставн. сл. вважа́й, вважа́йте. Уживається у значенні, близькому до слів можна сказати, мабуть. — Що то значить — Батьківщина!.. Доки маєш її, ти багатий, ти й дужий, ти й усім потрібний, Романе… А не дай би бог її втратив, отоді вже, вважай, нема в тебе нічого (Гончар, III, 1959, 192); —Старієте, Антоне Андрійовичу, — зауважила Уляна Григорівна.. — Нічого не вдієш, матінко; вважай, за половину шостого десятка перевалило (Добр., Очак. ризмир, 1965, 31); Давно те було — літ, вважай, з п’ятдесят, Як ми посадили чудесний цей сад (Нех., Чудесний сад, 1962, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 362.