УВА́ЖЛИВИЙ (ВВА́ЖЛИВИЙ), а, е. Те саме, що ува́жний. Старші сестри вже вгамувались, притихли і були дуже вважливі до Зосі (Н.-Лев., І, 1956, 209); Денис був з дитинства трудний син, неслухняний, свавільний.. Але хлопець вилюднів, виріс і став уважливим сином (Сенч., На Бат. горі, 1960, 139); В таких обопільних.. проявах уважливого, теплого ставлення одного до одного, по-моєму, повинні скрашуватись ще більше взаємини людей, міцніти їхній зв’язок (Крот., Сини.., 1948, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 364.