УВО́ДИТИ1 див. вво́дити.
УВО́ДИТИ2, джу, диш, недок., діал. Зволікати. — Так як же ти думаєш: коли ми могтимем справити весілля?.. — Ну, що ж: я думаю нема чого довго уводити (Л. Укр., III, 1952, 505).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 368.