УГНО́ЄННЯ (ВГНО́ЄННЯ), я, с.
1. Дія за знач. угно́їти. — Виснаження грунту я компенсую звичайними заходами угноєння (Смолич, І, 1958, 69).
2. Те саме, що гній. Вони [ланкові] з осені обробили ділянки, вивезли добрива, угноєння, провели снігозатримання, затримали вологу, підготували насіння (Ю. Янов., II, 1954, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 376.