УГОДО́ВСТВО, а, с.
1. політ. Змова, зговір з класовим ворогом, примиренське ставлення до ворожого табору. Угодовство меншовиків і есерів з капіталістами відбувалося під час усіх періодів російської революції то в одній, то в іншій формі (Ленін, 34, 1973, 59); В міру наростання суперечностей між трудящими і імущими класами й загострення класової боротьби всередині країни національна буржуазія проявляє все більшу схильність до угодовства з імперіалізмом і внутрішньою реакцією (Програма КПРС, 1961, 41).
2. рідко. Не принципова поступка в чому-небудь, примирливе ставлення до того, хто його не заслуговує. Хлопці, що раптом покинули Мусія й оточили Варю, нізащо не хотіли їй прощати угодовства (Кир., Вибр., 1960, 39); Павлик засвоїв собі тон диктата і.. почав гостро критикувати їх за оспалість, лінивство і навіть угодовство (Кол., Терен.., 1959, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 378.