УГО́РЦІ, ів, мн. (одн. уго́рець, рця, ч.; уго́рка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Угорщини. Угорці, або мадяри, за мовою належать до фінно-угорської групи народів (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 26): У закарпатському колгоспі молодому Пшеничне поле простяглося до кордону. А потім і в угорців зникли ниви кволі, І спіє хліб артільний в їх і в нашім полі… (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 22); Угорки, пропустивши Черниша, про щось жваво заговорили поміж себе (Гончар, III, 1959, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 379.