УГОТО́ВАНИЙ (ВГОТО́ВАНИЙ), а, е.
1. книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до угото́вити 1. Витримавши паузу, біскуп казав далі:.. — І ще тут, на землі, зазнаєте ви прообразу пекельних мук, уготованих дияволові і ангелам його (Тулуб, Людолови, І, 1958, 34); І знову всі радянські теслярі Бійцями встануть, і нога, що ступить На міст наш вільний, ступить на вогонь, І в уготовану самим же ним Безодню чорну упаде наш ворог (Рильський, III, 1961, 10); // угото́вано (вгото́вано), безос. присудк. сл. Багато чого хорошого і незабутнього наслухався біля дідового вітряка, а от про те, що мені уготовано долею не скоро потрапити в ці батьківські місця, тоді ніхто не сказав (Логв., Давні рани, 1961, 178); Перемога чи, може, загин їм всім там уготовано? (Гончар, Таврія.., 1957, 336).
2. розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до угото́вити 2. Напившись чаю та погомонівши трохи з дітьми, він простував до кабінету, де вже лежала уготована йому одяга та біла сорочка задля клубу (Л. Янов., І, 1959, 235); Голос тримався, уста говорили, а тіло здригалося, розхлюпуючи не князю вготований напій (Ле, Наливайко, 1957, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 379.