УДА́ЧЛИВИЙ, а, е. Такий, якого супроводжує удача, якому все вдається (про людину). [Пан Маркел:] Розумний [Кармелюк], хитрий, дужий.. Сміливий, удачливий, співець, поет, можна сказати… (Вас., III, 1960, 231); // Який закінчився удачею; успішний. Цей день Надії і на заводі випав удачливим (Баш, На.. дорозі, 1967, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 392.