УДОСКОНА́ЛЕНИЙ (ВДОСКОНА́ЛЕНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до удоскона́лити. Спосіб його [зеленого воску] чищення і приготування для фабрикації свічок був удосконалений (Фр., VIII, 1952, 407); — Це, бачите, невеличкий (я не казатиму «кишеньковий», бо він ще мало вдосконалений для таких розмірів) радіотелеграф (Смолич, І, 1958, 64); // удоскона́лено, безос. присудк. сл. Завдяки копіткій праці багатьох майстрів форму, стрій та діапазон бандури було вдосконалено (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 56).
2. у знач. прикм. З досконалішими якостями, особливостями. На тачанці стояв кулемет, удосконалений і пристріляний, слухняний і повороткий, вивірений, надійний максим (Ю. Янов., II, 1958, 222); «Запорожець» призначений для експлуатації в різних кліматичних умовах, в основному на дорогах з твердим покриттям. Остання вдосконалена модель ЗАЗ-966 має ряд технічних переваг над своїми попередниками (Наука.., 8, 1965, 10); — Виснаження грунту я компенсую звичайними заходами угноєння, тільки більш удосконаленим способом (Смолич, І, 1958, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 397.