УДОСКОНА́ЛЮВАННЯ (ВДОСКОНА́ЛЮВАННЯ), я, с. Дія за знач. удоскона́лювати і удоскона́люватися. Москвичі передають українцям свій досвід організації та удосконалювання виробництва (Тич., III, 1957, 296); Формування і вдосконалювання психіки відбувається на основі розвитку кори великих півкуль і за безпосередньою їх участю (Шк. гігієна, 1954, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 398.