УДІ́Й, удо́ю, ч. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу. Вона подала докладні відомості про її [корови] годівлю, норови, кількість удою та якість молока (Коцюб., І, 1955, 263); Стоїть [тітка] біля мене, поки не здою. Вслід за мною йшла до мірниці, разом з обліковцем перевіряла удій (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 394.