УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЖИ́ТИ (ВЖИ́ТИ), уживу́, уживе́ш, док., перех., що, рідше чого.
1. Користуватися чим-небудь для своїх потреб, застосовувати що-небудь завжди, постійно. В їх пеклі на той час мусили уживати люлечки, як наперсточки (Вовчок, VI, 1956, 278); Мала [Неля] анемічні, блідуваті уста, але ніколи.. не вживала помади (Вільде, Сестри.., 1958, 347); Була вона [рушниця] старенька, іржава, давно вже не вживав її бай (Донч., І, 1956, 128); Пани теж не вживали виделок, і чужоземці не раз дивувалися, як поруч із сліпучою розкішшю магнатських прийомів на них не додержувалося звичайнісіньких правил пристойності й чистоти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97); // Використовувати в своїй мові, діях (слова, жести і т. ін.). Вона [баба] вживала старинні слова, яких діти не розуміли (Коцюб., II, 1955, 273); Дядько Оксентій дуже полюбляв нові слова, які густо пішли в народ від дня революції, і в розмові вживав їх для солідності (Смолич, Мир.., 1958, 43); Диригент уживає в такту ванні вертикальних і горизонтальних жестів (Осн.. диригув., 1960, 13).
2. Використовувати або застосовувати що-небудь з якоюсь метою. [Кай Летіцій:] Доносів не цурався і Катон, та й Ціцерон їх уживав в потребі (Л. Укр., II, 1951, 361); Вживала [вдова] щодня бодай годинку часу, щоб допильнувати їх [синів] науки (Фр., VI, 1951, 166); Тактика Сташки полягала в тому, що вона, наглядівши собі жертву, доти кружляла біля неї, доти уживала різних штучок, доки врешті «він» не заговорював з нею (Вільде, Сестри.., 1958, 379); // Знаходити кому-, чому-небудь певне застосування. Всім було цікаво, як ведеться хазяйство.. Всім поясняли, водили на тік, на обори, радились, на що ужити будинки (Коцюб., II, 1955, 84); Миколай належить до людей з ініціативою, Тимофія уживають як силу (Хотк., II, 1966, 410).
Ужива́ти (ужи́ти) всі за́ходи (ряд захо́дів і т. ін.) — енергійно діяти, робити що-небудь для досягнення чогось. Я постараюся ужити всі заходи, щоб дістати книжку (Коцюб., III, 1956, 242); Вовки за одну ніч забивали по кілька тварин. Треба було негайно вживати рішучих заходів (Донч., І, 1956, 173); В останні роки наша партія вжила ряд ефективних заходів для успішного розвитку сільського господарства (Рад. Укр., 19.IV 1967, 1); Ужива́ти (ужи́ти) си́лу — діяти силою на кого-небудь.
3. Споживати взагалі (їсти, пити, курити тютюн і т. ін.). Чим винен Вовк, що сіна не вживав, Трави не їсть, м’ясця бажає? А де ж того м’ясця узять? (Гл., Вибр., 1951, 157); Добрий тютюн пани вживають, аж пахне. Наш так смердить, а цей як ладанець (Гр., І, 1963, 472); Чи то не має ваги, що змалку пили ми повітря Римських священних горбів та сабінських маслин уживали? (Зеров, Вибр., 1966, 349); Вживаючи страви з риби, ми поповнюємо свої запаси калію, фосфору, кальцію, заліза.. і особливо йоду (Наука.., 10, 1962, 44); // розм. Їсти (у певному конкретному випадку). Уживаючи і собі качку, я знову згадав про Василенка (Мирний, IV, 1955, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 401.