УЗА́ВТРА (ВЗА́ВТРА), присл., розм. Те саме, що за́втра. Іди, мила, в луг зелений, Йди, моя Ганнусю: Взавтра рівно пополудні До тебе явлюся!.. (Рудан., Тв., 1959, 56); Спать, спать пора, роботи-бо чимало Узавтра: лаштуватись до весни Заздалегідь, як хазяям годиться (Рильський, III, 1961, 119); Старший говорить: — На сьогодні досить, докінчиш узавтра (Ю. Янов., IV, 1959, 53); — Приходьте ж взавтра до мене на свіжину (Зар., На.. світі, 1967, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 403.