УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Берег; смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера, великої річки. Висока хвиля підіймалася на поверхні моря, котилась до берега, тут розсипалась і далеко заливала узбережжя (Трубл., І, 1955, 273); Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок рештки розбитих під час шторму рибальських суденець (Гончар, І, 1959, 4); Ще пройшли трохи, і біля зарослого кущами верболозу узбережжя помітили багато слідів (Стельмах, II, 1962, 215); Активні дії радянських флотів не дозволили німецько-фашистському флоту висадити жодного десанту на наше узбережжя (Ком. Укр., 5, 1970, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 404.