УКВІ́ТЧАНИЙ (ВКВІ́ТЧАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уквітча́ти. Сидить Олена між дружок, як повна рожа, хороша, уквітчана (Вовчок, І, 1955, 53); Сонце.. весело і ясно озирав виметені двори, вибілені хати, уквітчані зеленим клечанням (Мирний, IV, 1955, 137); І поїзди летять, уквітчані стрічками… Куди прослалася щаслива їхня путь? (Сос., І, 1957, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 415.