УКЛЯ́КЛИЙ (ВКЛЯ́КЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до укля́кти 1-6. Геннадій добре бачив, як укривають вибухи його снарядів вкляклий до землі цеп фашистів (Сміл., Пов. і опов., 1949, 269); Притишені пісні козаків поривались і поривались на далекі пороги, до укляклих вишняків, до червоних калин і чорних пожарищ (Стельмах, II, 1962, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 419.