УКРИТТЯ́ (ВКРИТТЯ́), я, с.
1. Дія за знач. укри́ти і укри́тися. Феодальний замок під час воєнної небезпеки був місцем укриття навколишнього населення (Археол., 8, 1953, 26).
2. тільки з початковим у. Місце, яке служить або може служити кому-, чому-небудь захистом, прикриттям. Ззаду заговорив кулемет. Кущі попереду здалися Варварі рятівним, недосяжним укриттям (Перв., Дикий мед, 1963, 245); // Спеціальна споруда, окоп і т. ін., зроблені для захисту людей, техніки від бомб, снарядів тощо. Десь в укриттях озивалися окремими пострілами важкі далекобійні гармати (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 341); Тепер уже й полігона нема, і безмежні степові його простори нині вільно відкриті для чабанських отар, і Тоня, заглибившись в ті простори далеко, надибує часом лише на міцні укриття у землі (Гончар, Тронка, 1963, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 425.