УКРУ́ПНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до укрупни́ти. — Із кількох колгоспів став у нас один укрупнений (Ю. Янов., II, 1954, 197).
2. у знач. прикм. Більший, ніж звичайно. Докія.. рознесла дощенту бригадирів і агронома, Зарубу і все правління за те, що й досі не скомплектували укрупнених ланок (Кучер, Трудна любов, 1960, 482); Монтаж підкранових балок, кроквяних ферм та інших елементів виконувався укрупненими блоками (Роб. газ., 10.VII 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 425.