УКУ́ТУВАТИ (ВКУ́ТУВАТИ), ую, уєш, недок., УКУ́ТАТИ (ВКУ́ТАТИ), аю, аєш, док., перех.
1. Накриваючи, обгортати чим-небудь для захисту від холоду, для зігрівання і т. ін.; закутувати. Вона підходить до ліжка, знімає вовняну ковдру і.. вкутує нею коліна Миколи (Галан, І, 1960, 478); Щохвилини треба було їй [графині] услуговувати. То ноги вкутати теплою хусткою, то.. збігати аж на кухню (Донч., III, 1956, 59); // перен. Огортати, обволікати, оповивати (про туман, дим і т. ін.). Все вкутав розривів розхристаний дим… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 164).
2. перен., розм. Їсти або пити зі смаком, жадібно, багато. Писар оселедець укутував,.. сторож графин виполіскував (Тесл., З книги життя, 1949, 3); [Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили, та вишнівки з кварту укутали (Котл., II, 1953, 10); Поки Параска прибирала печене та непотрібний посуд, Пищимуха встиг цілу тарілку вареників укутати (Мирний, IV, 1955, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 427.