УЛЮ́БЛЕНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до улю́бленик 1. Бабуся не знає вже, чим свого коханого улюбленчика шанувати (Барв., Опов.., 1902, 502).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 433.