УМА́ЗУВАТИ1 (ВМА́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УМА́ЗАТИ (ВМА́ЗАТИ), ума́жу, ума́жеш, док., перех., розм. Забруднювати або намазувати щось чим-небудь. — Ох! Чом не звір я, чом не львиця [левиця]? Чом не скажена я вовчиця? Щоб мні [мені] Рутульців розідрать: Щоб серце вирвать з требухою [тельбухами], Умазать морду їм мазкою, Щоб маслаки їх посмоктать (Котл., І, 1952, 233); А лисичка тим часом ускочила в одну хату, — нікого нема, хазяйка.. діжу немішану покинула. Вона умазала голову в тісто — та в поле… (Укр.. казки, легенди.., 1957, 32).
УМА́ЗУВАТИ2 див. вма́зувати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 435 - 436.