УМИВА́ЛЬНИК (ВМИВА́ЛЬНИК), а, ч. Раковина з краном або спеціальна висяча посудина з краном, носиком і т. ін., яка служить для вмивання. В ній [хаті] два вікна,.. два столи, шафа, комода, умивальник (Л. Укр., V, 1956, 208); Висів коло дверей в їдальні.. великий бляшаний умивальник, завжди повний води (Крот., Сини.., 1948, 53); Люда вмивалася біля мідного позеленілого вмивальника, в якому треба було натиснути знизу на чопик, щоб полилася вода (Перв., Дикий мед, 1963, 452).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 437.