УМИЗГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., діал. Упадати, увиватися біля кого-небудь. [Данило:] Слухай, ти. Казано мені, що ти коло гойдалки дуже умизгався біля моєї небоги… (Кроп., IV, 1959, 276); Ціла ватага лицарів, магнатів умизгалась біля її ніжок (Стор., І, 1957, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 438.