УМИЛОСТИВЛЯ́ТИ (ВМИЛОСТИВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, рідко, недок., УМИЛОСТИ́ВИТИ (ВМИЛОСТИ́ВИТИ), влю, виш; мн. умилости́влять; док., перех., заст. Робити милостивим. [Милевський (витягає білета і подає їй):] Чим маю вмилостивити розгніване божество? (Л. Укр., II, 1951, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 438.