УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Досв., Вибр., 1959, 411); Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика за умисне тілесне пошкодження до двох років ув’язнення (Собко, Справа.., 1959, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 439.