УМО́ВКА, и, ж., заст. Умова (у 1 знач.). — Я з вами не роблю умовки, Люблю я дуже ваш народ (Котл., І, 1952, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 442.