УМОЖЛИ́ВЛЮВАТИ (ВМОЖЛИ́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УМОЖЛИ́ВИТИ (ВМОЖЛИ́ВИТИ), влю, виш; мн. уможли́влять; док., перех., також з інфін. Робити можливим, забезпечувати можливість здійснення чого-небудь. — Якщо вивчити всі ті елементи, що уможливлюють ведення мас, то ми можемо розрізнити між ними два головні, себто: ідею і організацію (Загреб., Шепіт, 1966, 62); Конвейєр дає високу продуктивність праці і уможливлює механізацію і повну автоматизацію виробничих процесів (Знання.., 8, 1966, 10); Коли вступили до університету, їх обставини ще поправились: обидва [брати] дістали крайові стипендії, що, побіч приватних лекцій, уможливили їм порядне утримання (Фр., VI, 1951, 203); Як же я день і ніч дякую нашій владі за те, що вможливила мені, простій сільській дівчині, стати свідомою й освіченою людиною на нашій вільній землі! (Козл., Сонце.., 1957, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 445.