УМО́КНУТИ (ВМО́КНУТИ), ну, неш; мин. ч. умо́к, ла, ло і умо́кнув, нула, ло; док. Стати мокрим, намокнути. Накинула рядно на ніч на переріз, щоб висохло, а край узяв та й умок (Сл. Гр.).
УМОКНУ́ТИ (ВМОКНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до умоча́ти1. Роман Петрович дістав.. заготовлений аркуш паперу, не поспішаючи умокнув перо в чорнило і, трохи схиливши голову набік,.. почав писати (Шиян, Баланда, 1957, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 445.