Що oзначає слово - "умілий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), а, е.

1. Який володіє умінням, має добрі навички до чогось; вправний. В домі ж у батька мойого [мого] була фінікіянка гарна, Росла й ставна, в рукоділлях жіночих майстриня уміла (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 266); Вдивляючися пильно в путь, від міста і до міста по рейках поїзди ведуть умілі машиністи (Забіла, У.. світ, 1960, 120); // у знач. ім. умі́лий, лого, ч. Той, хто володіє умінням, має добрі навички до чогось. В умілого і долото рибу ловить (Номис, 1864, № 6019).

Умі́лі ру́ки; Умі́ла рука́ — з добрими навичками до чогось; вправні руки. Руки були в нього умілі, зрозумів він усе швидко, і робота в нього завжди кипіла (Вас., II, 1959, 234); Летить сонячною курявою Сенька-кулеметник і — строчить умілою рукою по ворожих лавах… (Кос., Новели, 1962, 9).

2. Який здійснюється, виконується з умінням, вправно. [Сергєєв:] Товариші, війська нашого фронту, в результаті навальної атаки піхоти і вмілого обхідного маневру бронетанкових з’єднань, оволоділи містом Житомиром (Дмит., Драм. тв., 1958, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 440.