У́НТИ, унт і у́нтів, мн. (одн. унт, а, ч.; у́нта, и, ж.). Хутряне взуття з м’якою підошвою, поширене здебільшого у народів Півночі та Сибіру. — Справжній ороч! — схвально промовив Гаврило, поки Юра зав’язував вище колін розшиті червоним і зеленим шовком унти (Багмут, Щасл. день.., 1959, 146); Ноги блаженствують в кудлатих унтах (Перв., Дикий мед, 1963, 3); // Хутряне взуття льотчиків. Він був одягнений в дублений кожух і в льотчицьких унтах (Шер., В партиз. загонах, 1947, 44); На сцені Ольга і Іван. Він в льотному комбінезоні і унтах (Собко, П’єси, 1958, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 452.