УНІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Зводити що-небудь до єдиної форми, системи, єдиних нормативів. — Як по-моєму, то треба більше уніфікувати машини, виготовляти необхідні вузли, які б легко можна було ставити замість спрацьованих (Цюпа, Краяни, 1971, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 451.