УПЕ́ВНЕНО (ВПЕ́ВНЕНО). Присл. до упе́внений 2, 3. Тайжан не вперше бував у цих тіснинах і упевнено їхав попереду (Тулуб, В степу.., 1964, 120); Денис твердо й упевнено виконував свої нові обов’язки, зрештою, добре знайомі для нього (Гончар, III, 1959, 155); Він говорив спокійно і впевнено. В усьому — в рухах, у тоні, в словах була ця переконаність у справедливості своїх думок (Iв., Тарас. шляхи, 1954, 401); В селі вже стало сім комуністів, які послідовно і впевнено проводили в життя політику Комуністичної партії (Кучер, Дорога.., 1958, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 456.