УПЕРЕ́ЗАНИЙ (ВПЕРЕ́ЗАНИЙ), а, е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до упереза́ти 1. Катрусю привели до двору у грубій сорочці й уперезану запаскою (Кобр., Вибр., 1954, 87); Ще зовсім дитячий стан, тісно вперезаний вузенькою крайкою, одкинувся назад (Л. Укр., III, 1952, 660); Долі, на глиці, дві молодиці.. сидять,.. хустками вперезані, бронзоволиці (Драч, Поезії, 1967, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 457.