УПИЛЬНУВА́ТИ (ВПИЛЬНУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. і неперех., розм. Пильнуючи, підстерегти. Не минала кара і недбалого лісника, що не приміг впильнувати малого злочинця (Вовчок, VI, 1956, 301); // Зберегти. [Степан:] Сама Хведоска покохала Романа, сама й талан свій пильнуватиме; а не впильнує, сама й пошкодує!.. (Кроп., II, 1958, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 458.